“Уявіть собі ситуацію, що вас залишили в садку і не повернулися по вас. Ви там живете зі своїм ліжечком, з їжею, яку накривають завжди для всіх однаково і по графіку, з іграшками, якими можна бавитися тоді, коли дозволить вихователька. Обстановка в інтернатах приблизно така, але помножено на те, що туди ти просто так не зайдеш, паркан навколо будівлі високий, і дуже часто діти говорять, що вони взагалі не можуть гуляти, ходити в магазин, тощо. Це система, яка була побудова за часів комунізму, коли вважалося, що колективне виховання краще, ніж індивідуальне”, – зазначає Олена Розвадовська, засновниця фонду «Голоси дітей», психологи якої спілкувалися з дітьми з вихованцями Великолюбінського НРЦ.
