«Насправді мені просто мама скинула допис з фейсбуку одного знайомого, що вони шукають калієву селітру. В мене якраз на той момент був її цілий мішок, бо я робив перед цим моделі ракет, які працювали на карамельному пальному і для цього вона була потрібна. І коли побачив допис, взяв закинув у рюкзак і привіз. Після цього запропонував свою допомогу. На той момент ми робили запали для коктейлів Молотова, щоб можна було їх використати якщо будуть борі у місті. Працювало це класно, ми їздили на тестування, стріляли і потім десь через 2 тижні, коли це перестало бути актуальним мій друг та волонтер Денис Дубов запитав мене чи можемо ми зробити димові шашки. А я й відповів, що звісно можемо, адже це ж те, з чого я починав всю піротехнічну двіжуху. І так протягом кількох днів ми розробили суміш, розробили спосіб пакування і по трішки все це пішло», – розповів Данило Гончар.