«Ми хотіли зробити операцію, возили сина до столиці. Там нас професор запевнив, що оперативним втручанням дитині не поможеш, але постійними заняттями з ним спеціальними вправами та методиками, можна полегшати йому життя. Нам не гарантували, що син буде ходити, але, що він сидітиме, сам їстиме, навіть говоритиме – цілком можливо. Почали їздити в реабілітаційні центри. Як от до Казявкіна в Трускавець. Але з кожним роком там все важче оплачувати лікування. А зараз, коли почалась пандемія коронавірусу – взагалі неможливо», – каже Лариса.