Сина назву Віктором на честь перемоги України: історія вагітної багатодітної переселенки | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
Сина назву Віктором на честь перемоги України: історія вагітної багатодітної переселенки
07 Травня, 13:21

Сина назву Віктором на честь перемоги України: історія вагітної багатодітної переселенки

Переселенка Тетяна Ваганова востаннє була вдома у 2014 році – з початком війни жінка покинула рідне місто і до сьогодні туди не поверталася.

Жінці — 34 роки, на початку весни вона разом із своїми чотирма дітьми переїхала зі Слов’янська до Львова і зараз живе у модульному містечку у Стрийському парку. Про цю історію розповіла пресслужба Львівської міської ради.

Родом Тетяна Ваганова із Горлівки, Донецької області. Востаннє вдома була у 2014 році – з початком війни жінка покинула рідне місто і до сьогодні туди не поверталася. Чотири роки зі сім’єю жила у модульному містечку у Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ). Потім переїхали у Слов’янськ, де чоловік знайшов нову роботу. Жили, орендували квартиру, діти пішли до школи. Все було добре до 23 лютого. А вже у березні Тетяна із дітками вдруге втекла від війни. Тепер вже до Львова.

«Чоловік був на фронті, подзвонив і сказав, щоб ми бігом збирали речі і виїжджали. І ми приїхали евакуаційним потягом до Львова. Зі собою взяли мінімум речей, бо я ж уже на 7 місяці вагітності, а дітям від п’яти до тринадцяти років, чоловіка поряд нема, лише телефоном, то сильно речей не наберешся. Взяли документи, гроші і на потяг», — пригадує Тетяна.

Спочатку сім’ю посилили в одному із львівських університетів, волонтери нанесли одягу, іграшок — усього необхідного. Але через постійні спускання у підвал під час тривог, наймолодший син захворів.

«Довелось із 5-літнім Єлисеєм лягати в лікарню. Під крапельницею пролежав 5 днів. В той час інші мої троє дітей залишились у тимчасовому прихистку із волонтерами. Я щодня їм дзвонила, хвилювалась, але дівчата-волонтерки були такі добрі до моїх дітей, що я досі не можу повірити в таку людяність з боку, здавалось, геть незнайомих людей,» – розповідає жінка.

А потім Тетяна прочитала, що у Львові зводитимуть модульні містечка для переселенців. На жаль чи на щастя, але Таня вже знала, як мешкати в такому житлі. Тож стала в чергу на поселення.

Вже два тижні, як Тетяна разом зі своїми дітьми — Богданом (13 років), Сніжаною (10 років) Міланою (7 років) та Єлисеєм (5), живуть у першому модульному містечку, що у Стрийському парку. Діти щодня ходять на майстер-класи, організовані містом та волонтерами. Тут їх годують, у будиночки крім всього ще й провели інтернет, тож сміється, жалітись на щось — гріх. Сама докупила килим, москітну сітку на двері, додала  трохи життя будиночку.

Свою п’яту дитину жінка планує народжувати у Львові. Хоче назвати сина на честь перемоги України — Віктором, дочекатися чоловіка і вже всім разом повернутися додому. Нарешті показати дітей бабусі, яку знають лише через камеру телефону.

Відео