Тіло кричить першим. Психологиня пояснила, як війна «б’є» по нашому здоров’ю | Львівська мануфактура новин
Тіло кричить першим. Психологиня пояснила, як війна «б’є» по нашому здоров’ю
25 Лютого, 22:03
logo-black

Тіло кричить першим. Психологиня пояснила, як війна «б’є» по нашому здоров’ю

Безсоння, біль у спині, постійна втома і сльози без причини — це може бути не «просто нерви». Клінічна психологиня Людмила Городянко пояснила в етері LMN, як хронічний стрес руйнує тіло і чому звернення до фахівця — це не слабкість, а зрілість.

Війна змінила не лише наші міста — вона змінила нашу психіку. Українці живуть у хронічному стресі вже четвертий рік повномасштабної війни. І цей стрес, каже клінічна психологиня та супервізорка Людмила Городянко, б’є по всіх системах організму.

«Тіло і психіка — це не дві окремі системи. Це одна інтегрована система. Якщо людина переживає стрес, тіло це відчуває. І тіло говорить першим», — наголошує вона.

Постійна тривога запускає гормон стресу — кортизол. Організм переходить у режим «бий, біжи або замри». І якщо цей стан триває місяцями чи роками, наслідки неминучі.

Серед перших сигналів:

  • сон, після якого ви прокидаєтесь ще більш виснаженими;

  • постійне напруження в плечах і спині;

  • часті застуди;

  • мігрені;

  • проблеми зі шлунком;

  • різкі зміни настрою;

  • дратівливість або, навпаки, повна байдужість;

  • плаксивість, якої раніше не було.

«Якщо ви прокидаєтесь зранку і вже втомлені — це перший дзвіночок. Сон не відновлює. Це означає, що нервова система виснажена», — пояснює Городянко.

За її словами, люди часто роками лікують серце чи шлунок, не підозрюючи, що причина — у тривожному розладі.

«У моїй практиці була людина, яка постійно перевіряла серце. Кардіограми, обстеження. А в підсумку — генералізований тривожний розлад. Серце було ні до чого», — каже психологиня.

Чотири роки стресу. Чи витримає психіка?

Українці живуть у стані постійної загрози: обстріли, відключення світла, втрати, фронт. Світ став небезпечним. Але, парадоксально, разом із травмою з’явилося й зростання.

«Так, ми маємо колективну травму. Але ми й об’єдналися. Рівень довіри один до одного зріс. Ми допомагаємо, не чекаючи вказівок. У цьому я бачу наше зростання», — зазначає Городянко.

За її словами, довго жити у стресі неможливо без наслідків. Можливі «відкати» — нервові зриви, агресія, виснаження. Але з цим можна працювати.

«Це нормальні реакції на ненормальні події», — підкреслює вона.

За останні роки в Україні суттєво змінилася культура звернення по психологічну допомогу. І це один із важливих зсувів.

«Раніше казали, що до психолога ходять слабкі. Зараз звертаються військові, які повернулися з полону, їхні родини, діючі військові. Люди більше не соромляться», — говорить Городянко.

Вона працює і з військовими, і з цивільними. Каже: навіть прості техніки дихання допомагають перевести нервову систему з режиму постійної тривоги в стан відновлення.

«Важливо навчитися розуміти свій стан. Заземлятися. Планувати хоча б найближчий день. Це повертає відчуття контролю», — додає вона.

Війна — ненормальна. Але звернутися по допомогу — абсолютно нормально. І, можливо, саме це сьогодні є ознакою сили.

User Image
Катерина Сінгур