регіональні новини
Написати нам
«Хотів змінити світ, зробити його трішки кращим»: у Львові попрощалися зі загиблим Героєм Тарасом Матвіївим (Відео)
14 Липня, 21:31
logo-black

«Хотів змінити світ, зробити його трішки кращим»: у Львові попрощалися зі загиблим Героєм Тарасом Матвіївим (Відео)

Сьогодні, 14 липня, о п’ятій годині в Гарнізонному храмі Петра і Павла, що у центрі Львова, попрощалися з відомим офіцером Тарасом Матвіївим.

На прощання з Героєм зібралося близько тисячі людей. Це рідні, друзі, побратими, колеги, викладачі та просто львів’яни, які прийшли віддати шану Тарасу. Жінка, яка представляється Марією, зізнається, що сьогодні приїхати з Польщі, аби попрощатися зі загиблим воїном.

«Я колись допомагала українським військовим, волонтерам. Так і з Тарасом познайомилася. Коли почула, що він загинув, вирішила, що мушу провести його в останню дорогу», – розповідає LMN.

108192931_284884355922943_1089056383848175316_n

Люди тримають у руках квіти, витирають сльози. Коли до храму підвозять труну, встають на коліна.

У храмі просять заходити лише у масках та дотримуватися дистанції. При вході міряють температуру. Люди встають у довгу чергу, аби поклонитися Героєві, покласти квіти та попрощатися.

«Новину про смерть Тараса важко сприйняти. Від нас пішла молода людина, якій ще жити та жити і творити для України. Тарас тут себе не знаходив, але дуже любив ту націю. Він обрав для себе рішення захищати Україну. Але точно не йшов на війну, аби загинути Героєм, йшов туди, щоби вижити заради України, – каже побратим новітнього Героя Тарас Елейко. – У Тараса були плани на життя. Під час однієї з наших розмов він казав, що далі себе бачить в журналістиці. Хотів повернутися до Києва. Але зазначив: «Але треба ще трошки тут навести лад, закінчити війну». Тепер пішов у Небесне воїнство світла.

З Тарасом познайомилися у 2014 році. Колега сказав: «Ходи познайомлю з декількома світлими людьми». Серед них був Тарас Матвіїв. Його тільки ж побачиш – відразу любив. Він був дуже ерудований, завжди сміявся. Якщо щось йшло не так, повторював: «Не вдалося, але рухаємося далі». Ніколи не опускав руки, рухався в іншому напрямку. Завжди був на позитиві, активний. Після Майдану він влився у волонтерський рух, потім у політичний процес. Був засновником «СтопЛісоцид».

Можливо, він пішов від нас не просто так. Від війни люди втомилися, зневірилися, але смерть Тараса повернула нас до реальності».

107927436_290745305700931_5850041349476108931_n
108453712_1174353399581873_1384230117848082527_n

Перед війною Тарас Матвіїв перейшов Революцію Гідності. Згодом почав розшукувати людей, які зникли на Майдані. На прощання до нього прийшли друзі-майданівці.

«Тарас відносився до людей, які не просто були на Майдані, а пропустили через себе всі ті події, які там довелося пережити. Після Революції Гідності у нього з’явилося  загострене відчуття справедливості. Тарас понад усе ставив гідність українців, нації, країни. Він не зміг змиритися з тою несправедливістю, з тою Україною, яку намагалися збудувати, прикриваючись майданівськими гаслами. Тарас утікав від того несправжнього, – каже учасник Революції Гідності Василь Курій. Разом з Тарасом Матвіївим вони також боролися з «чорними» лісорубами та незаконними вирубками на Львівщині. – Він пішов захищати свій край, хотів розібратися зі зовнішнім ворогом, тоді повернутися і наводити лад тут. Тарас не міг жити в тій Україні, яку збудували після Майдану, яку запропонували як альтернативу Революції Гідності. Не міг прийняти сірий колір. Тарас розумів: біле та чорне. Сіре було не для нього, тому не сприймав компроміс у ключових питаннях безпеки своєї країни».

Попрощатися зі загиблим Героєм прийшли представники Української Галицької партії. У 2015 році він від УГП брав участь у місцевих виборах до Жидачівської районної ради. І переміг.

«Тарас був дуже активним, ніколи не стояв осторонь якоїсь проблеми. Почав на краще змінювати свою жидачівську громаду, реалізував сотні проєктів, дбав за майбутнє. Виступав за молодіжне та патріотичне виховання, за волонтерський рух, за дітей-сиріт – усіх, хто потребував допомоги. Тарас постійно прагнув щось змінювати – і йому це вдавалося, – каже голова УГП Львівщини Ірина Моряк. – Тепер біль, втрата.  Він був одним з тих, на кому тримається Україна. Наша справа – продовжувати Тарасові мрії та ідеї. Ми це будемо намагатися робити, але ніхто його не замінить».

108005841_3836078569752305_3649955829793041500_n
108102121_724218441691530_2744508670720382787_n-1

«Він, як вогонь, завжди дуже темпераментний, емоційний та безкомпромісний. Усі його проєкти ставали вибухом, підпорядковувалися тій ідеї, у яку він вірив, якою горів, – додає Іван Щурко з Української Галицької партії. – Ми з ним знайомі з 2015 року. Уперше він пішов до війська як доброволець. У нього були проблеми зі здоров’ям, проте надзвичайно рварся туди. Друзі Тараса намагалися відмовити його йти на війну, штучно створювали бар’єри, перешкоди, але він не послухався. Ми всі дуже зраділи, коли він став переможцем грантової програми по офіцерському вишколу від Академій сухопутних військ. Подумали, що Тарас трішки заспокоїться, тому що офіцеру не пасує так сильно горіти цим, але помилялися. Він був ладен згоріти за інших хлопців, за яких як офіцер ніс відповідальність».

У 2018 році Тарас Матвіїв вступив у Національну Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, аби стати офіцером ЗСУ.

«Познайомилися у вересні, коли студенти прийшли на навчання. Як будь-який викладач, я почав виділяти допитливих та цікавих людей. Тарас був серед них. Мав хороший авторитет серед хлопців як військовий, як друг, як колега. Він постійно щось запитував: про службу, про відносини між людьми, зрештою про відносини між чоловіками та жінками. Йому цікаво було відповідати, бо бачив, що Тарас ставить питання не для питання, а хоче багато знайти відповідей, аби змінити світ, зробити його трішки кращим, – говорить начальник кафедри управління повсякденною діяльністю військ та тилового забезпечення академії Вадим Дурач. – Коли почув, що Тарас загинув, не повірив. Передзвонив до його однокурсників. «Так, це правда», – підтвердили. Тоді зрозумів, що у цьому світі стало значно менше позитиву».

Завтра, 15 липня, з Тарасом попрощаються у Жидачеві в церкві Воскресіння Господнього. У цей день відбудеться похорон.

Нагадаємо, Тарас Матвіїв загинув увечері 10 липня, коли бойовики обстріляли українські позиції в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Одна з мін потрапила в бліндаж, де було двоє вояків. Тарас Матвіїв витягнув двох своїх бійців назовні й вивів у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала на позицію й осколками смертельно поранила Тараса.

Командування частини 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ та побратими ініціювали відзначення молодшого лейтенанта Тараса Матвіїва званням Героя України.

Фото та відео: Ірини Петришин

Схожі новини