“Коли закінчили, не могли оговтатися. Забули, який сьогодні день”: як рятувальники гасили торфище на Сокальщині

реклама

«Вогонь до нас йшов з великою швидкістю. Міг до будинків добратися. Боялися, аби біда не сталася. Добре, що весь час рятувальники біля нас були. Знали, якщо раптом щось загориться, вони одразу ліквідують», – розповідає LMN мешканець Ванова Іван Іванович.

«Спочатку не могли й подумати, що там такий об’єм роботи. До гасіння почали залучати колег з Червонограда, Великих Мостів, Жовкви. Хлопці вставали о п’ятій ранку, аби уже о восьмій братися до роботи. До торфища – важкий доїзд. Аби щоразу не гнати техніку, не скручувати та розкручувати рукави, машини залишали на місці. Рятувальники уночі за ними слідкували. Чергували у салонах машин, а зранку – до роботи, – розповідає LMN Роман Винниченко зі Сокальського районного відділу ДСНС. – Їжу на обід та вечерю люди брали здому. Також сільський голова Ванова привозив гарячу їжу, воду. Три дні ми жили у режимі «нон-стоп».

«Холодно-сонце-вітер-сонце – через такі перепади у хлопців пообвітрювалися лиця. Працювали у спеціальних засобах захисту від диму, але й через них дошкуляв їдкий запах. Його чули за кілометр від торфища. Здавалося, що ця робота не закінчиться ніколи. Торф – підступний, горить знизу. Важко спрогнозувати, як він себе поведе. Коли закінчили, не могли оговтатися, забули, який сьогодні день, – веде далі Роман Винниченко. – Після гасіння оглянулися: жах. Скільки шкоди наробило оце спалювання сухої трави. Від такого чудового пейзажу нічого не залишилося. Мертвими лежали цілі виводи зайців, їжаків та інших звірят».