«У Івана важка доля. Як був дитиною, у нього померла мама. Залишився з батьком, той згодом одружився вдруге, а сина віддав до інтернату. Там хлопець навчався і жив. Його згадують у закладі лише з найкращого боку. Зустріла сьогодні виховательку Іванову, то вона не могла нарозказуватись крізь сльози. Каже, хлопець був неймовірно доброю і чуйною дитиною. Вона вже пенсіонерка, розповідає, якось от недавно, він був у відпустці, їхав машиною, побачив її на дорозі, зупинив автомобіль, вискочив, давай обніматися, цілуватися. У Івана в нашому місті безліч друзів, кумів. До нього горнулися люди, вмів розуміти і любити», – розповідає телефоном LMN волонтерка Наталя Тишкевич із Знам’янки.
