«Ті відчуття, які були, коли я був в Маріуполі або мої спогади автор цих картин дуже чітко, метафорично описав. Наприклад, коли я дивлюсь на ось цю картину, я згадую, як був в Таганрозі, було відчуття, що я попав в чистилище. І зараз я знаходжусь між небом і землею, і тут вибирають куди я далі попаду. Нам навіть не дають можливості голову підняти», – розповідає Максим Левченко.
На відкриття виставки завітав і Руслан Середа. Він був на фронті ще з 2014 року, тоді пережив контузії, напади епілепсії та розрив тканин легень. Перебуваючи в полоні, він понад усе хвилювався за родину, яка залишалася в найгарячішій точці Маріуполя. Чоловік згадує, що найстрашнішим у полоні був голод.
«Там тільки пару тих ложечок давали їсти – це Таганрог. Ще й до того всього побиття пару разів на день – це як мінімум. Це перевірки вісім годин, п’ять. Кому там дуже захочеться побити – от і били всіх. Не було різниці – і молодих, і старих – всі получали. Ламали, розтягували, на шпагати сідали», – розповідає Руслан Середа.
Через свої картини Віталій прагне передати біль побратимів і залишити його в історії. Звідси й назва виставки «Загартовано/Закарбовано». Побачити її можна у львівському просторі Mariupol Reborn.
Під час відкриття своїми історіями також поділилися оборонці Маріуполя, які пройшли російський полон. Окрім цього, лікарка Маріупольського гарнізону Елліна Мединіна передала до колекції артефактів простору Mariupol Reborn прапор Державної прикордонної служби України.
Підготувала Каріна Савка