регіональні новини
Написати нам
«У 95 його просто було не зупинити»: завтра на Яворівщині поховають легендарного ветерана дивізії «Галичина»
18 Жовтень, 17:11
logo-black

«У 95 його просто було не зупинити»: завтра на Яворівщині поховають легендарного ветерана дивізії «Галичина»

Антоніна Скляренко

Вчора на 95-му році життя помер Іван Мамчур. Чоловік – багаторічний Голова Галицького Братства вояків дивізії “Галичина” та Резерву дивізії “Галичина”. Член ОУН на псевдо «Вільховий».

«Дядько нічим не хворів. До останнього мав гострий розум і добру пам’ять. Єдине, на що жалівся, то на зір. Погано бачив, тому останні кілька років просив, аби йому помагали писати. У дома мав друкарську машинку, то він надиктовував, а хтось із племінників набирав текст. Своїх дітей вуйко Іван не мав. Мав племінників. Але для всіх нас він був дуже дорогою людиною. Його важко було не любити. Так вмів підійти, розговорити, що довіряв йому. У нас з ним були завжди душевні розмови. Коли приїздила йому в чомусь допомагати, могли годинами розмовляти. Він казав, що дуже жаліє, бо не має дітей. Не через те, що нема кому його доглядати, а через те, що вважає їх найбільшим спадком у житті», – розповідає LMN про покійного внучата племінниця Марта Матвіїв.

Іван Мамчур народився у селі Ракітне Яворівського району.  У свій час за власні переконання був арештований НКВС і ув’язнений на 10 років. Відбував термін у Медвежєгорських таборах, у “Тюрмі на Лонцького”, у Бригідках, катівні Золочівського замку, Кенгірських таборах ГУЛАГу. Був учасником Кенгірського повстання.

«Вже, напевне, з 20 років, як пан Іван мешкав у Львові. Але рідне село його цікавило завжди. Всіляко долучався до суспільно-просвітницького життя. Видав дві книжки: «Королівське село Рокитне» і «Нас доля світами водила». Крім того, у Рокитному, на старому цвинтарі, є Опільська могила та ще кілька історичних пам’яток, то Іван Мамчур був ініціатором їхнього реставрування. Це людина з неабияким життєвим досвідом і мудрістю. З ним було цікаво розмовляти і вчитися. Неодноразово бував у нього на квартирі у Львові, попри свій вік,  завжди був у роботі: щось писав, щось читав», – розповідає сільський голова Рокитного Володимир Кульчицький.

Останні роки Іван Мамчур мешкав сам. Дружину похоронив ще понад 30 років тому.

«В дядькові було стільки життя, попри його вік, що іноді думала, його просто не зупинити. Він сідав сам в автобус або поїзд і їхав, куди було потрібно. Ще пару років тому здійснив сходження на гору Маківка. Постійно мав якісь плани і все сам контролював. То граніт замовляв з Житомира, бо реставрував щось на цвинтарі, то якісь документи перевіряв. Здоров’я підкосило дядька Івана буквально два тижні тому. Йому раптом стало зле у машині. Відвезли у Винники в госпіталь, аби трохи підтримати. Наче й на поправку йшов, але три дні тому раптом заговорив про смерть. Сказав, кого на похорон запросити, в що його одягнути, де стоять гроші на поховання. Посповідався… Якось не вірю, що його може не бути. Він був дуже дорогим нам всім», – додає племінниця.

За заповітом, легендарного ветерана дивізії «Галичина» хоронитимуть у рідному селі. Прощатимуться сьогодні від 17 години в каплиці на території військового госпіталю ім. Ю. Липи у Винниках. А вже завтра о 13:00 проведуть заупокійну Службу у церкві Рокитного, де й похоронять на місцевому кладовищі.

Схожі новини