«Дядько нічим не хворів. До останнього мав гострий розум і добру пам’ять. Єдине, на що жалівся, то на зір. Погано бачив, тому останні кілька років просив, аби йому помагали писати. У дома мав друкарську машинку, то він надиктовував, а хтось із племінників набирав текст. Своїх дітей вуйко Іван не мав. Мав племінників. Але для всіх нас він був дуже дорогою людиною. Його важко було не любити. Так вмів підійти, розговорити, що довіряв йому. У нас з ним були завжди душевні розмови. Коли приїздила йому в чомусь допомагати, могли годинами розмовляти. Він казав, що дуже жаліє, бо не має дітей. Не через те, що нема кому його доглядати, а через те, що вважає їх найбільшим спадком у житті», – розповідає LMN про покійного внучата племінниця Марта Матвіїв.