За його словами, останні аварії на водогонах показали: навіть за оперативної роботи міських служб мешканці залишаються без води і не завжди встигають до неї підготуватися.
«Коли було останнє відключення зі сторони Домажиру, по суті три дні не було води. Місто кілька разів повідомляло, що до вечора вода з’явиться, але через перепади тиску цього не відбувалося. Людей дезінформували — вони не запасалися водою, і в пікові моменти її просто бракувало», — пояснив Єгоров.
Депутат каже, що водовозки — це тимчасове рішення, яке не завжди працює. Натомість місто має мати постійну інфраструктуру резервної води — доступну і зрозумілу для мешканців.
«Ідея проста: у кожному районі мають бути місця, де люди можуть швидко й зручно набрати чисту воду. Це можуть бути лікарні, школи, інші громадські простори», — зазначив він.
Йдеться про резервуари з постійно проточною водою, адже застійна вода в бочках швидко стає непридатною для споживання.
«Коли вода стоїть — вона вже не може використовуватися. Тому резервуар має бути частиною мережі, а не просто ємністю», — наголосив депутат.
За словами Єгорова, навіть відносно невеликий резервуар може суттєво допомогти під час кризи.
«Якщо біля лікарні стоїть резервуар хоча б на 5 кубів води, то це мінімум тисяча людей, які можуть набрати по п’ять літрів — для чаю, їжі, базових потреб. Це тисяча квартир із водою в критичний момент».
Він нагадав, що під час останньої аварії район Рясного забезпечували 5–7 водовозок, і лише на третій день, коли люди усвідомили ризики, попит різко зріс.
Один із ключових акцентів ініціативи — допомога людям, які фізично не можуть самі набрати воду.
«До водовозки можуть дійти не всі. У нас є реєстр — понад три тисячі мешканців: люди з інвалідністю, важкохворі. Місто має бути готове доставляти воду саме їм», — підкреслив Єгоров.
Ідею вже підтримали на комісії міської інфраструктури. За її підсумками дали два протокольні доручення:
Розробку концепції доручили профільному департаменту та Львівводоканал.
Єгоров наголошує: в умовах війни місто не може швидко оновити всі водогінні мережі, тому резерв — це не розкіш, а необхідність.
«Резерв ніколи не буває зайвим. Ні резерв світла, ні резерв води. Сьогодні ми маємо думати про це системно».
За його словами, у майбутньому такі резервуари варто одразу закладати в містобудівну документацію та нові забудови. Масового подібного досвіду в Україні наразі немає, тож Львів може стати одним із перших міст, де таку систему реалізують.
