У Львові сьогодні проведуть в останню путь трьох полеглих Героїв

У вівторок, 11 серпня, Львів попрощається з військовослужбовцями Максимом Федоренком, Богданом Фадєєвим та Андрієм Шумиком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Максима Федоренка і Богдана Фадєєва поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), Андрія Шумика — на кладовищі у Сокільниках.

Максим Федоренко (18.07.2002 — 11.08.2024) Уродженець селища Шевченко Донецької області.

Навчався у Піщанській гімназії (зі структурними підрозділами «Початкова школа» та «Дошкільний підрозділ») Покровської міської ради Донецької області. Згодом продовжив навчання у професійно-технічному училищі Покровського району Донецької області.

Працював у сфері лісництва на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Максим був добрим, чуйним і щирим, веселим та оптимістичним, водночас серйозним, відповідальним і працьовитим. Він любив спорт, особливо захоплювався воркаутом та важкою атлетикою. У вільний час із задоволенням переглядав фільми, грав у мобільні ігри, любив риболовлю та полювання. Особливе задоволення йому приносило майстрування — він любив працювати руками, створювати та ремонтувати різні речі.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Максима Федоренка залишилися брат та сестра.

Богдан Фадєєв (26.08.1980 — 02.08.2026) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №49 м. Львова. Згодом здобув професійну освіту у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».

Проходив строкову військову службу.

Працював на приватному підприємстві «Фабрика авторського скла».

Зі слів рідних, Богдан був людиною великого серця — неймовірно сильним, сміливим, справедливим і наполегливим. Завжди відгукувався на прохання про допомогу, умів підтримати, дати мудру пораду й навіть перебуваючи далеко від дому, залишався надійною опорою для своєї родини. Для своїх дітей був люблячим, мудрим і турботливим батьком, а для дружини — надійним чоловіком, підтримкою та опорою. Мав аналітичний склад розуму, любив малювати, та створювати скляні скульптури. Найбільше цінував час, проведений із родиною, а також щиро любив тварин.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — «Золотий Хрест».

У Богдана Фадєєва залишилися мати, дві доньки, сестра та родина.

Андрій Шумик (18.05.1974 — 05.08.2026) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №31 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту у Державному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Радіотехніка».

Закінчив військову кафедру.

Працював відеоінженером у Львівській обласній державній телерадіокомпанії, де згодом обіймав посаду начальника зміни. Надалі працював на приватних підприємствах, обіймаючи посади інженера у галузі телекомунікацій та технічного спеціаліста сервісного центру.

Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, турботливою, відповідальною та люблячою людиною. Вирізнявся амбітністю, допитливим розумом і гарним почуттям гумору. Захоплювався радіотехнікою, любив інтелектуальні ігри та розв’язування логічних задач.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а згодом — у складі 106-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України на Хмельниччині.

У Андрія Шумика залишилися дружина, донька, брат із сім’єю та родина.