“Щоб не втратити здоровий глузд, розрядити себе і свої думки, коли вдавалося написати якісь рядки, якісь вірші, після цього ставало краще. Тримати все в голові дуже важко. Це була своєрідна реабілітація, ліки. Десь через півроку перебування в полоні, у нас в камері з’явилася збірка віршів Стуса і, мабуть, це сталося невипадково. До того, як перший раз, перечитував цю збірку, мені здавалося, що я не розмовляю українською, але розумію її. Коли перечитав Стуса, виявив, що не розумію українську мову – надзвичайно цікаву, гарну, автентичну, – пише на сторінці події у фейсбуці Андрій Бесараб.
