“Нещодавно я зіткнулась на відео однієї дівчини, яка проживає закордоном зі своїм хлопцем і виставляє фразу «мені не потрібен герой, мені потрібен живий. ми обрали жити це життя». Відверто, ми з мамою також хотіли бачити живого тата. Я щодня впродовж трьох місяців, які тато був на війні уявляла, як ми з мамою зустрічаємо тата з поїзда з кульками і обіймаємось. Тато ще дуже хотів жити, в нього було дуже багато планів на це життя. І я чекала живого тата, мама чекала живого чоловіка, але не Героя. Проте тато зробив вибір. Він обрав йти на кроваву війну, щоб ми з мамою тут були живі. Навіть не роздумував про це, адже 24 лютого 2022 року в 18:00 він подзвонив і сказав, що їде на війну. Цей вибір нам вдався дуже важко. І за наш спокій тут тато віддав найдорожче – своє життя”, – розповідає Марія.