«І Харків, і Львів переконалися в тому, що дії ворога безжальні. І, на жаль, жодна конвенція, жодне міжнародне гуманітарне право не може гарантувати захист як цивільного населення, так і культурної спадини. Тим не менше, важливим залишається обов’язок документувати пошкодження не тільки для майбутніх судових процесів, а для формування нашої національної пам’яті. З надією, що через кілька років ми будемо говорити про відновлення наших пам’яток та повернення їх до колишньої краси та величі. У Львові ми не вперше говоримо про спадщину з інших міст. Першим проєктом була розповідь про кам’яні вишиванки Нової Каховки, яка зараз перебуває в окупації. Також – про дерев’яне мереживо Чернігова, яке продовжують реставрувати, попри складнощі воєнного часу. Я сподіваюсь, що надалі в просторі Львівського культурного хабу будуть представлені і інші міста, і в такий спосіб ми посилюватимемо комунікацію всередині країни та на міжнародному рівні», – зазначила Стефанія Топилко.
