У Львові спеціалісти клініки неврології і нейрохірургії Університетської лікарні ЛНМУ повернули 38-річній мешканці Львівщини здатність знову дихати, ковтати, говорити. За це пацієнтка боролася понад сім місяців. Про це повідомили у лікарні.
38-річна Тетяна — дружина військового, який нині захищає Україну на Покровському напрямку. Рік тому в їхній родині народилася дитина. Та вже за місяць після пологів жінка почала відчувати тривожні симптоми.
Спочатку з’явилося двоїння в очах і сильна слабкість. Усе списували на втому, стрес і виснаження після народження малюка. Так тривало понад сім місяців.
«Я робила МРТ, зверталася до окуліста та невролога. За всіма аналізами була здорова. Лише коли з’явився птоз — опущення повік, лікарі запідозрили міастенію», — розповідає Тетяна.
Згодом її стан різко погіршився. Вона втратила можливість ковтати, говорити й самостійно дихати. Місяць жінка провела в реанімації, однак лікування не давало результатів. У критичному стані її скерували до Клініки неврології та нейрохірургії Університетської лікарні у Львові.
«До нас вона потрапила з генералізованою м’язовою слабкістю. Попередня терапія була неефективною. Ми підібрали правильне лікування, і вже за два тижні Тетяна змогла говорити, їсти та самостійно дихати», — зазначає лікар-невролог Орест Семеряк.
Міастенія — це хронічне аутоімунне захворювання, яке спричиняє патологічну втому та слабкість скелетних м’язів через порушення передачі нервових імпульсів. Хвороба може проявитися після інфекцій (зокрема грипу чи COVID-19), сильного стресу або навіть після пологів.
Керівниця клініки, професорка Тетяна Негрич, пояснює, що форм міастенії існує багато, і деякі з них складно піддаються лікуванню.
«Лише за останній місяць ми мали п’ять пацієнтів у важкому стані. У складних випадках доводиться шукати індивідуальний шлях терапії. На щастя, нам це вдається», — наголошує вона.
Виявити міастенію можна за допомогою спеціальних скринінгових досліджень, які призначає лікар-невролог. Раннє звернення до фахівців значно підвищує шанси на ефективне лікування та повернення до повноцінного життя.
Сьогодні Тетяна проходить реабілітацію та поступово відновлюється. Поруч — її маленька дитина й родина, яка підтримувала її впродовж усього складного шляху.
