“Писали, що мене знайдуть, що так мені це не минеться. Але мені не страшно. По-перше, я знаю, що захищаю, по-друге, якщо зі мною щось і трапиться, то матиму, з чим іти до суду. Цими коментарями зафіксовані всі погрози. Ситуація насправді дуже здивувала. Бо в закладі було багато місцевих, і всі спокійно танцювали під музику країни, що веде з нами війну. Українського продукту ніхто не вимагав, як і ніхто, крім моїх друзів, не захищав мою позицію. Я зараз живу в Польщі, маю там роботу. У вихідні з тамтешніми друзями працюємо ді-джеями. Крутимо для української громади рідну музику. І це всім подобається. Російське не проходить. А тут отакий спротив”, – каже Андріан.