«Я поєдную поезію Жадана в історію – як пазл. У нас є головний герой – як збірний образ поета-пророка, провідника між пеклом і раєм, який може бачити майбутнє. Звичайно, це метафора, паралель з такими постатями як Данте, як Шевченко… Пригадуючи «Божественну комедію» Данте і чистилище куди потрапляє герой – першими, кого він там зустрічає, є «правильні» воїни, які обороняли свою землю. Воїни і люди, які постраждали від війни, потрапляють до раю. Але чому вони мають пройти чистилище? Їх проводить Поет – й ця метафора у контексті творчості Жадана є важливою. Ми всі – актори, письменники, художники – все своє життя повинні пам’ятати про те, що є люди, які ніколи не вийдуть на сцену, ніколи не напишуть, не намалюють. І ми все життя будемо їм вдячні», – ділиться режисер.
