Після звільнення Херсона чоловік вивіз свою сім’ю на Хмельниччину, де його і мобілізували. Андрій потрапив до 33-ї окремої механізованої бригади. Спершу служив кулеметником, а згодом обійняв посаду офіцера-психолога.
Поранення отримав восени 2024 року на Курахівському напрямку. Розповідає як це було: «Вийшов по дрова і саме тоді почався обстріл. Прилетів КАБ. Будинок, в якому ми жили, було зруйновано. Мені пощастило, що поряд були медики, які швидко надали допомогу та евакуювали мене до стабпункту».
В Андрія була важка травма обличчя з дефектами м’яких тканин носа, верхньої губи та лівої щоки. Також уламки пошкодили черевну порожнину та наскрізь прошили спину.
Коли важкопораненого захисника перевезли зі стабілізаційного пункту до Запоріжжя, він був уже не при тямі.