У грудні 2025 року Україна подала до Міжнародного союзу електрозв’язку (ITU) заявку на реєстрацію супутникової мережі UASAT-NANO. 17 лютого 2026 року проєкт з’явився в офіційній публікації BR IFIC Space. Це означає, що ініціатива пройшла початковий етап міжнародної координації частот і орбітальних позицій. Про це повідомляє видання «DUO».
Розробником виступає українська компанія STETMAN. Згідно з даними ITU, йдеться про низькоорбітальну мережу – супутники планують розміщувати на висоті близько 550 кілометрів. За словами засновника компанії Дмитра Стеценка, перший супутник планують запустити у жовтні 2026 року. Він має стати тестовим – на ньому відпрацьовуватимуть технічні рішення та систему управління майбутнім угрупованням.
Повноцінне розгортання сузір’я планують розпочати у 2027 році. На першому етапі передбачено виведення 120 супутників із подальшим збільшенням їх кількості. Для запусків попередньо розглядають співпрацю з компанією SpaceX. Виробництво перших апаратів має забезпечити данська компанія з поступовою локалізацією процесу в Україні.У компанії зазначають, що мережу не планують розвивати як масовий комерційний сервіс на кшталт Starlink.
Що означає створення власної супутникової мережі
Йдеться про спробу сформувати національну систему супутникового зв’язку. У разі реалізації проєкту Україна може отримати альтернативний канал зв’язку, який не залежить від іноземних операторів, резервну інфраструктуру на випадок пошкодження наземних мереж, а також більш контрольовану систему передачі даних для державних органів і військових.
Низькоорбітальні супутники працюють ближче до Землі, ніж традиційні геостаціонарні, що дозволяє зменшити затримку сигналу. Водночас для повноцінного покриття потрібна велика кількість апаратів на орбіті — саме тому проєкт передбачає створення супутникового угруповання.
Поява UASAT-NANO в міжнародній публікації означає проходження першого регуляторного етапу, але не гарантує автоматичного запуску мережі. Далі процес залежатиме від технічної реалізації, фінансування, виробництва супутників і успішності запусків.
Наразі йдеться про початкову фазу потенційно стратегічного інфраструктурного проєкту, реальні масштаби якого можна буде оцінити після запуску перших апаратів та початку розгортання системи.
