В суботу у Львові прощатимуться з воїнами Павлом Кузиком, Анатолієм Макаром та Ростиславом Босим

Прощання з Ростиславом Босим відбудеться об 11:00 у родинному помешканні в селі Залужжя (буд. 36).

Чин похорону Ростислава Босого, Анатолія Макара та Павла Кузика розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 14:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.

38-річний Павло Кузик – львів’янин. Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 31 м. Львова. Ще під час навчання відвідував низку спортивних секцій та гуртків. Завершивши навчання у 2004 році, вступив на строкову військову службу до складу військової частини А1673, де здобув велику повагу та авторитет.

Після звільнення зі строкової служби повернувся до Львова та змінив кілька місць праці. У вільний час захоплювався малюванням.

Після початку повномасштабного вторгнення рф став на оборону держави від російських окупантів. Спершу перебував у складі 169-го навчального центру імені князя Ярослава Мудрого, а згодом виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 72-ї окремої механізована бригада імені Чорних Запорожців оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Павла Кузика залишилися мама, сестра і племінник.

43-річний Анатолій Макар – львів’янин. Навчався у колишній Середній загальноосвітній школі І-ІІI ступенів №85 (сьогодні – Ліцей імені Василя Симоненка Львівської міської ради). Згодом здобув професію автомеханіка у Професійно-технічному училищі №53 м. Львова.

Після завершення навчання проходив строкову військову службу у складі 90-го об’єднаного навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом закінчив Університет банківської справи у Львові.

Впродовж останнього періоду працював у 1-філії ПрАТ «УФГ» м. Львів. У вільний час захоплювався футболом та грою в шахи.

Із 2018 року проходив військову службу за контрактом у місті Львові у складі військової частини А3358. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на оборону держави від загарбників і виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України у лавах 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. Боровся із окупантами на східному напрямку фронту.

В Анатолія Макара залишилися мама, дружина та двоє доньок.

Ростислав Босий (08.04.1997-25.03.2025) Уродженець села Залужжя Львівської області.

Навчався у Повітненській ЗОШ І-ІІ ступенів, згодом закінчив Технічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» за напрямком «Комп’ютерна інженерія».

Ще з дитинства палко захоплювався автомобілями і мріяв про власну справу, тож у 2023 році відкрив свою кав’ярню на колесах. За словами родини, він був завжди усміхненим, добрим, сміливим, ідейним і цілеспрямованим. Людиною, яка ніколи не боялася викликів та завжди залишався чуйною до потреб близьких.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації за власною ініціативою став на захист держави від російських загарбників до складу 150-ї окремої механізованої бригади (сьогодні – 40-ва окрема бригада берегової охорони 30-го корпусу ВМС Збройних Сил України). Швидко опанував управління дронами та став ефективним оператором – успішно виконував складні бойові завдання на Сумському, Торецькому, Запорізькому і Херсонському напрямках. Побратими та командири згадують його як надійного, вмілого та незламного.

У Ростислава Босого залишилися дружина, батьки, сестра, брат, бабуся, велика родина та друзі.

Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Нагадаємо, до реабілітаційного центру Superhumans приїхали міжнародні партнери: слухали постраждалих і підтримали роботу медиків.