“З Віталієм Загоруйком заочно зналися давно. По-справжньому познайомилися на фронті, перетнулися у Широкиному. Досить часто говорили про патріотичне кіно. Віталій переживає, що держава виділяє кошти на українське кіно, але знімають його ті, кому байдуже до України. Часто-густо такі режисери не роблять продукту, який би історично виховував, – каже LMN Тарас Елейко. – Я дуже тішуся, що йому вдалося виграти грант – маємо гарний старт. Якщо вдасться втілити у життя увесь задум, то має бути дуже якісний патріотичний фільм, в якому поєднається любов, зрада, патріотизм, трагедія людської долі. Адже два рядочки у шкільному підручнику про тогочасну боротьбу не зможуть виховати патріотичну молодь. У мене цей фільм викликає особливі емоції. Адже усі попередні фільми, де знімався, були аматорськими. Там сценарист, режисер, костюмер та технічний працівник – одна людина. Тепер був на справжніх зйомках, де відчув, як працює команда, де задіяна маса техніки. Побачив, що в Україні можна робити якісне кіно – це мене дуже тішить”.
