«Я був найбагатшим, найщасливішим чоловіком і батьком: я мав скарб і завжди розумів, що це скарб – мати таку дружину і таких відповідальних, працьовитих, гарних, розумних, ініціативних, патріотичних дітей. Весь час я пишався ними та пишаюся надалі. У них мало бути все попереду – у кожної з них. В одну мить я втратив ту багатогранність відчуттів, яку вони всі четверо, кожна по-своєму давали мені протягом нашого спільного життя. Сьогодні я маю найкращі, найщасливіші, найпрекрасніші спогади – все решта ампутовано! То ж прошу кожного допомоги у створенні сталого стипендійного фонду імені Євгенії, Ярини, Дарії і Емілії Базилевич, щоб світ пам’ятав їхні імена», – написав Ярослав Базилевич, чоловік і батько загиблих.
