Вчителька на Пустомитівщині одягнула окуляри, хоча їх не носить: як зарадити булінгу в школах?

реклама

Христина Іваніків

Практичний психолог Центру соціальних служб Пустомитівського району Надія Тхорів разом з фахівцями із соціальної роботи проводить бесіди щодо булінгу в навчальних закладах. Їхня мета – надати дітям, вчителям практичні рекомендації, як діяти у ситуаціях, якщо вони стали свідками чи жертвами цькування.

Надія Тхорів розповіла LMN про власні спостереження: чому діти стають жорстокі і що можуть зробити дорослі, щоб не допустити залякування та приниження учня іншими школярами.

«Зараз діти про людську жорстокість знають багато. Причиною цього насамперед є легкий доступ до Інтернету і телебачення, де можна натрапити на сцени насильства, – каже Надія. – Також комп’ютерні ігри, особливо так звані “стрілялки”, негативно впливають на чутливу і ще несформовану психіку підлітка. Дитина починає наслідувати дії свого віртуального героя.

Причиною булінгу також може бути конфлікт в сім’ї між батьками чи насильство над дитиною. Діти не можуть протистояти батькам, тому шукають слабшу жертву в школі, на яку можна вилити свою злість».

Надія Тхорів зауважила, що зараз серед підлітків популярний кібербулінг. Це коли поширюють плітки, образливі коментарі, погрози електронною поштою чи в соціальних мереж. У дитини, яка зазнала таких цькувань, виникає комплекс неповноцінності, депресія, тривога, страх. Наслідки можуть бути насправді жахливі – алкоголізм, наркоманія і навіть суїцид. До такої біди можуть призвести й інші види булінгу, які, на жаль, теж застосовують школярі – побиття, крадіжка речей, глузування. Серйозним ударом для дитини є й те, коли однолітки її ігнорують, ізолюють.

Психолог каже, школярі вигадують багато причин для цькування.

«Це особливості зовнішності, наприклад, повнота чи худорлявість, руде волосся, клаповухість, фізичні вади, психологічна слабкість. Жертвами цькувань можуть ставати діти із бідних родин через відсутність модних ґаджетів чи скромний одяг», – каже Надія.

Надія Тхорів попереджає: багато дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Можуть нікому про це не розповідати, навіть найріднішим людям.

Дитина стала замкнутою, не хоче йти до школи, починає гірше вчитися, її одяг часто забруднений чи порваний, речі поламані, часто приходить із синцями – це може свідчити про те, що її цькують.

«Найперше, що мають зробити батьки, – надати дитині свою підтримку, приділити свій час і увагу, – каже психолог. – Дитині важливо відчути, що її люблять і що вона невинна в тому, що з нею сталося. Якщо дитина не може вирішити ситуацію самостійно, то слід батькам звернутися до класного керівника. Якщо він не здатний вирішити ситуацію, тоді до адміністрації школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво школи несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини».

Зупинити булінг можуть і вчителі.

«Мені відомо про ученицю однієї із шкіл, яка піддавалася психологічному цькуванню через те, що в неї поганий зір і вона носила окуляри з масивною оправою, – розповідає Надія. – Ситуацію вирішила класний керівник. Справа в тому, що вона має великий авторитет серед учнів: молода, креативна, завжди організовує цікаві заходи для учнів і її дуже люблять. Якось під час виховної години одягнула окуляри, хоча їх не носить, і продемонструвала дітям, що в цьому немає нічого смішного. Відтоді насмішки припинились.

Ще в одній школі склалася інша ситуація. Цькуванню піддавався хлопчик, який погано вчиться, сидить за останньою партою, є досить замкнутим. На всі нападки своїх однокласників реагував агресивно і ще більше їх провокував. Майже кожного дня в класі відбувалися бійки, більшість учнів згуртувалися проти нього. Вирішити цю ситуацію змогли спільними зусиллями класного керівника, шкільного психолога і батьків».

Фото: з архіву Надії Тхорів

реклама