«Від лікарки несло перегаром»: подружжя львів’ян звинувачує медиків у смерті свого новонародженого синочка

реклама

«Народився повністю здоровим – 2, 5 кг та 46 см. Роди приймала Віра Леськів, до неї претензій немає. Для підстрахування ще давали йому кисень в перший день, а на другий забрали, бо дихав прекрасно. Через два дні почав їсти моє грудне молоко. На шосту добу з’їдав по 30 мл, набирав вагу. 16 серпня мені його обіцяли дати на палату і скоро мали виписувати. О 14 год я побачила, що дитина сама не своя, животик був здутий. Медперсонал на мої зауваження не звертав уваги, займався випискою людей, поки о восьмій вечора не прийшла нова нічна зміна. О 21 год вони почали дитятко лікувати. Малий вже був в критичному стані. Лікарка прийшла о першій ночі. Була без рукавичок та маски, з брудними руками, від неї несло перегаром. З шлуночка в дитини йшла кров. Йому давали сильні антибіотики. До ранку стан не змінився і вони викликали «Охматдит», – розповідала Ірина Вдовичин.

«Хоч ніякої інфекції при народженні не було. Думаю, її занесли на 3-му поверсі, – додає жінка. – Лікарі дали 5 відсотків гарантії, що дитина виживе. До 18 серпня стан був стабільний. Дитині давали сильні антибіотики. Через велику кількість ліків почали відмовляти нирки, малий був у набряках. З 23 серпня лікарі почали вже давати йому суміш. У четвер, 26 серпня, я востаннє приходила у лікарню і він був у доброму стані, тільки трішки жовтуватий. Його бокс стояв крайнім біля дверей і було повністю вимкнене опалення, хоч дитинка сильно замерзла, бо була без одягу. Мої пеленки та одяг приймати не хотіли. Замотали туго у старі радянські зіпрані пеленки. Ліки, глюкозу, підгузники, які ми купували величезними пачками, на наступний день кудись зникали. Дуже хамське ставлення. Єдиною лікаркою для всіх дітей була Галина Кішко, яка кожному призначала лікування. Решта – медсестри і санітарки».

«Його відразу забрав паталогоанатом, і нам сказали не приїжджати. Хоч за правилами, дитину мали залишити в реанімації щонайменше на дві години. Ми примчали близько 22 год з поліцією, нас довго не хотіли впускати. Просила показати мені дитину, документи, викликати лікаря. Коли у той вечір ми таки забрали документи, купили труну і їхали по дитину – патологоанатом зачинив усе і поїхав додому, хоч мав працювати до 2 год ночі. В суботу я мала поховати дитину, але мені сина віддали аж у понеділок. При тому, що я двічі дзвонила та домовлялась, що ми приїдемо. Коли в понеділок я приїхала забрати тіло, то вжахнулась. Це гірше ніж гараж. Довкола бігають щурі. Дитина була не оброблена, замотана у жахливі шмати як для підлоги, а навколо суцільне звалище. Зі мною спілкувались матами. Коли я відмовилась від розтину, Ониськів злорадно сказав «дякую, що полегшили мені роботу», – розповідає Ірина Вдовичин.

«Чому так сталось і чому медики не слідкували за малям, ми не знаємо. У поліцію заяву не писали. Думаємо, що це програшний варіант. Бог їм суддя. У лікарні навіть довколишні умови для немовляти були жахливі. В таких умовах хіба овочі можна тримати, а не дітей», – додає батько покійного хлопчика Володимир Мальшевський.

«Все було зроблено по протоколу, за показами був проведений кесарів розтин. 17 серпня дитина була виписана», – каже заступник директора з медичної частини Львівського перинатального центру Олександр Сімкін.