«Постійно на ногах і постійно у русі. Таке було враження, що він спішив допомогти, якомога більше врятувати тих, хто мав жити. Останні дні був у Києві на лікуванні і наче щось відчув, сказав, що треба йому додому. Вчора помер. Його не стало символічно, якраз у ті дні, коли всі вшановують Героїв Небесної сотні, за чиє життя він так ревно боровся, – розповідає племінник покійного Микола Допілка. – Дядько як лікар знав про свою хворобу з самого початку. Припускав, що захворіти міг ще на Майдані. Можливо, в організований ними Шпиталь хтось підкинув якийсь радіоактивний матеріал. Адже багато людей, які працювали тоді з ним, також зараз борються з онкологією».
