“Це була не ідея, а мрія – збудувати сиротинець та взяти дітей, які не мають батьківського піклування і їх ростити. Корінь всього цього йде дуже давно. В 90-ті роки, коли після розвалу союзу було відкриття кордонів, дуже багато людей поїхали в різні країни на заробітки і, як правило, залишали своїх дітей на бабусь і дідусів. Відповідно вони з тими дітьми не справлялися. Таких дітей було дуже багато і вони робили, що хотіли. Також були діти, в яких реально були проблеми вдома, батьки алкоголіки чи вели аморальний спосіб життя. Діти не ходили до школи, пробували всі ці «лакомі шматочки життя», курили, нюхали клей, пробували наркотики. Коли я був юнаком, то пробував з колегою та покійною подругою Галиною такими дітьми займатися: помити їх, переодягти та переконати, що треба йти вчитися. Були вдалі і невдалі кейси. Когось вдалося витягнути і вони зараз гарні люди та мають сімʼї”, – каже військовий.
