Врятували руку від ампутації: у Львові лікарі допомагають одужати 45-річному десантнику

реклама

У Львові хірургам Національного реабілітаційного центру UNBROKEN вдалося врятувати кінцівку Воїна Омеляна Огірка від ампутації. Як розповіли у Львівській міськраді, чоловік втратив око та міг втратити ще й руку у боях на Курщині.

«Я за цей час, що був на фронті, з такими людьми познайомився чудовими, що мені такі ще не зустрічались!», – каже 45-річний львів’янин Омелян Огірко.

Чоловік до мобілізації працював на будівництві. А від вересня 2024 року став десантником у складі 80-ї окремої бригади Десантно-штурмових військ.

Воювати Омеляну випало на Курщині, де він і отримав важке поранення. Це сталося 27 листопада. Через щільний ворожий мінометний обстріл, воїн не відразу помітив дрони противника. Мить – і скиди вже летіли прямо на нього. Із шести снарядів – чотири розірвалися. А уламки потрапили у праву руку захисника та обличчя: пошкодили ліве око, щелепу та носову перетинку.

Першу медичну допомогу десантнику надавали в Суджі, а потім повезли до Сум, де повністю забрали ліве око та встановили протез. Потім був Київ, і вже звідти Омеляна скерували на Львів – у Національний реабілітаційний центр UNBROKEN.

На момент поступлення в Омеляна дуже боліла права рука і він геть не міг нею рухати. Під час обстеження львівські лікарі виявили дві проблеми. Перша – це уламкове пошкодження плечової вени та артерії, що спровокувало виникнення псевдоаневризми, яка, своєю чергою, могла призвести до повної втрати кінцівки. Друга проблема – це пошкодження та стиснення рубцями важливих нервів: серединного і променевого. Через цю травму Омелян і не міг рухати пораненою рукою.

Спеціалісти центру UNBROKEN усунули обидві проблеми під час одного втручання. Спершу судинний хірург Станіслав Хомин ліквідував псевдоаневризму та відновив артерію і вену. А потім, аби відновити функціональність кінцівки, хірургиня кисті Марія Кузейків виділила пошкоджені уламком нерви від рубців та ушила дефект. Операція пройшла успішно і пацієнт нарешті може приступити до реабілітації з ерготерапевтом.

Поки Омелян лікується, час від часу отримує звістки про загибель побратимів.

«Коли чую, що когось не стало, тяжко це переживаю. Ти знаєш цю людину, а тут її вже немає. У голові це не вкладається»,- каже чоловік.

Тому найбільше пацієнта тішить, коли його бойові товариші, яких він вважає найкращими людьми на цілім світі, за нагоди навідуються до нього. Для Омеляна такі зустрічі мають найвищу цінність. А ось на своїй травмі він уваги не акцентує. Говорить про неї так:

«Не сказав би, що це мене сильно змінило чи поламало. Наприклад те, що ока немає, мене не дуже хвилює. Я в собі впевнений. Знаю, що далі буде все нормально. Я реально дивлюся на речі», – сказав Воїн.

реклама