Втратив обидві ноги і дивом вижив: у центрі UNBROKEN готують до протезування 27-річного Захисника

реклама

Віктор Чонговай, якому 27 років, пішов до війська услід за батьком, щоб оберігати його. Під час контрнаступу хлопець втратив обидві ноги та 3 літри крові. Зараз бійця, який дивом вижив, лікують та готують до протезування у Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) у Львові.

Віктор із селища Іванків, що на Київщині. До великої війни працював на одному зі сховищ радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні. У перший день повномасштабного вторгнення чоловік вивіз дружину, двомісячного сина та батьків із селища, яке вже за кілька днів опиниться в окупації. Поїхали на Закарпаття – малу батьківщину батька. Там 54-річному чоловікові вручили повістку і син вирішив теж мобілізуватися, аби служити разом і оберігати. Потрапили до 128-ї гірсько-штурмової бригади. У війську Віктор взяв псевдо «Чорнобиль».

“За понад рік служби він встиг повоювати майже на всіх напрямках. Сам майже весь час був на передовій. А от за батька просив командування, аби не відправляло старшого чоловіка на поле бою. Тож здебільшого він виконував небойові завдання. Віктор каже, що до війни батько ніколи не говорив йому, що любить. Вперше це сталося на фронті – перед виходом сина на завдання, з якого той міг не повернутися живим”, — розповідають у центрі.

Важке поранення Віктор отримав під час контрнаступальних дій на Запорізькому напрямку. Тоді він з побратимами мали закріпитися на щойно відвойованих у ворога позиціях. Не встигли. Окупанти почали скидати гранати з дронів. Одна з них впала прямо на ноги Віктора. Почалася масивна кровотеча. Товариш наклав пораненому турнікети, закинув собі на спину і так тягнув 3 кілометри. На прохання покинути – не зважав. Дотягнув до точки евакуації та повідомив батькові Віктора, що його син втратив багато крові та обидві ноги.

«Я так скажу: виконуючи таке завдання і залишитися живим, хоча й без ніг – за щастя», – каже нині боєць.

За чотири місяці після поранення йому довелося чимало пройти: кілька лікарень в різних областях, 13 операцій та безліч болючих перев’язок. Витримати все це допомагає підтримка дружини, думки про сина та батька, який продовжує служити.

Кінцевою зупинкою у лікуванні Віктора став центр НЕЗЛАМНІ у Львові.

Саме до Львова захисника скерували вже на реабілітацію та протезування. Утім, почалися ускладнення.

«Пацієнт надійшов з больовим синдромом лівої кукси. Після обстеження ми виявили остеофіт, тобто кістка лівого стегна внаслідок травматизації та запального процесу почала розростатись. На жаль, таке часом трапляється у пацієнтів з ампутаціями. І виправити це можна лише хірургічним шляхом. Наша команда видалила цей утвір та наново сформувала куксу», – розповідає хірург центру НЕЗЛАМНІ Степан Кучабський.

Попереду у Віктора тривале відновлення. Процес формування кукси після реампутації є довгим. І розпочати підготовку до протезування можна буде лише за три-чотири місяці. До того ж у Віктора складний випадок. Ампутація подвійна і досить висока. Аби стати на протези і опанувати ходьбу, знадобиться час, постійні заняття з фізичним терапевтом та витримка.

До великої війни Віктор грав за селищну футбольну команду. Тож мріє, що зможе, хоч і на протезах, вчити свого сина теж ганяти м’яча.

реклама