Михайло із міста Збараж Тернопільської області раніше працював системним адміністратором в IT-компанії. У 2024 році він приєднався до Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють», де став бойовим медиком штурмової групи.
Важке поранення Михайло отримав на початку серпня 2025 року поблизу Костянтинівки, що на Донеччині. Тоді він вивозив з поля бою тіло полеглого побратима. Раптом в машину щось прилетіло. Що саме — він і досі достеменно не знає. Найімовірніше, то був ворожий дрон.
«В очах все розмилося. Я відчув сильний біль, бо мені відірвало руку. Вона трималась на шматочку шкіри, кістки були перебиті», — згадує Михайло момент поранення.
Під час евакуації він втратив свідомість і прокинувся вже в Дніпрі з ампутованою рукою, закритою черепно-мозковою травмою та втраченим зором.
Вже наприкінці серпня захисника, який зовсім не бачив, перевезли до центру UNBROKEN. Тут з ним, найперше, почали працювати офтальмологи. Ліве око врятувати вже було неможливо, тож замість нього встановили протез. А у правому було стороннє тіло та ускладнена катаракта.
Попри те, що надії на хоча б часткове відновлення зору не було, лікарі вирішили поборотися. Видалили з пошкодженого ока стороннє тіло та замінили мутний кришталик на новий. Попри мінімальні шанси на відновлення, Михайлові вдалося частково повернути зір. Хоч і розмито, але його праве око тепер бачить 10%.
Попереду на захисника чекає ще одна офтальмологічна операція з видалення силікону, який утримує сітківку. Також усі ці місяці із захисником активно займаються фахівці з реабілітації.
Ерготерапевт допоміг Михайлу навчитися орієнтуватися у відкритому просторі, користуватися телефоном, ходити за покупками та готувати собі їжу. А фізичний терапевт працював з пацієнтом над менеджментом рубця, зміцненням м’язової сили, покращенням рівноваги та подоланням фантомного болю.
