«Я добре знаю, як то страшно чекати ворожої кулі та хоронити побратимів», – ветеран Степан Гураль

реклама

Вікторія Флагман

92-річний Степан Гураль – єдиний ветеран на Миколаївщині, який зміг прийти на урочистості з нагоди Дня пам’яті та примирення та 74-річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Сьогодні на міському кладовищі біля пам’ятника жертвам голодоморів та політичних репресій в райцентрі провели поминальне віче.

Зібралося багато молоді, прийшли представники влади, священики. Степан Гураль поволі іде до пам’ятника, щоб поставити лампадку. Його просять підійти до мікрофона, сказати кілька слів. Перепрошує, каже, через стан здоров’я важко голосно говорити.

«Від подій, які сьогодні відбуваються на сході України, моє серце обливається кров’ю, – розповідає LMN. – Сльози навертаються від думки, що наші сини і внуки змушені переживати усі жахіття війни. Я добре знаю, як то страшно щодня, сидячи в холодних окопах, чекати ворожої кулі та хоронити побратимів».

Після війни Степан Гураль був учасником дивізії СС “Галичина». За це його засудили до 10-ти років тюрми. Чоловік відсидів у Степовому таборі у Казахстані, там брав участь у Кенгірському повстанні.

Все життя пан Степан важко працював будівельником. Пригадує, були часи, коли грошей не вистачало навіть на кусень хліба. Але попри це зумів створити міцну сім’ю. Син Михайло нині працює фізруком у місцевій гімназії.

Степан Гураль з великою вдячністю щороку сприймає запрошення на заходи до Дня пам’яті.

«Тут відчуваю, що про подвиги таких ветеранів, як я, ще не забули, що нас шанують і поважають. Дуже тішить, що з року в рік сюди приходить багато молоді. Як не прикро, але історія щораз повторюється. Війна зачепила схід України лише тому, що тамтешні люди не шанували своїх предків, не говорили рідною українською мовою, забули про наші традиції. І тепер, через тих, хто надто сильно любив «старшого брата», хто надто сильно хотів омоскалитися, через їхнє невігластво, там гинуть молоді ні в чому невинні хлопці», – каже пан Степан.

Витирає сльозу, коли Народна хорова капела Миколаївського міського Палацу культури виконує «Боже, великий, єдиний».

«У Миколаївському районі залишилося близько 10 осіб із числа ветеранів, які брали безпосередню участь та служили у діючій армії під час Другої світової війни. Але практично усі вони, зважаючи на поважний вік, майже не виходять із своїх домівок. Частина прикуті до ліжка. Та сьогодні кожен із них буде вшанований належним чином. Їх відвідають або соціальні працівники, або ж голови сільрад» – розповіла LMN начальник відділу з обслуговування осіб із інвалідністю, ветеранів війни та праці РДА Ірина Мельник.