Як можна зробити людей щасливими (фоторепортаж)

Юлія Степанюк

Робити добрі справи насправді дуже приємно

Журналістка «ЛМН» поїхала із волонтерами до Монастироцького психоневрологічного інтернату. Для активістів ГО «Люди Країни» це далеко не перша поїздка. Із цим закладом «дружать» вже другий рік.

Їздять не так часто, як би того хотілося, та привозять те, що творить для мешканців бодай мінімальний комфорт.

У Монастирці непрості мешканці. Усі – дорослі чоловіки, але із психічними проблемами.  Їх тут 150. Дорослі, але як діти. Кожен візит волонтерів для них свято – чекають із нетерпінням.

Сьогодні їм привезли шкарпетки, взуття, солодощі, різноманітні крупи, цигарки, телевізор, ковдри, подушки, рушники… Найнеобхідніше.

Монастироцький інтернат не зовсім схожий на інтернат, який малюють стереотипи. Подвір’я тут – затишне і прибране. Волонтерів зустрів чоловік, що підмітав листя.

Працівниці інтернату – жінки. Зарплатню вони отримують мізерну. Проте роботу не кидають. Дбають як можуть за тими, що стали нікому не потрібними. Хто через хворобу, а хто через інші обставини.

Волонтери не просто розвантажують привезене. Із кожним мешканцем зустрічаються особисто. Адже кожен отримає подарунок в руки. Сьогодні – солодощі і цигарки. Велике щастя для дорослих чоловіків.

Чоловіки гуртуються в чергу, весело сміються, радіють. Це їх улюблений момент.

Волонтери кажуть, що від часу першої поїздки тут усе змінилось. Проте ще багато чого потрібно. Наприклад, дуже бракує матраців та ковдр.

А ще – уваги. Бо ці великі чоловіки у душі маленькі діти. І їм так потрібно відчути себе комусь потрібними.