«Ми працювали над тим, щоб людина зрозуміла, що якщо більшість за, а у тебе є амбіції, то потрібно знайти колективний розум. Ми домовлялися всередині комітетів, що якщо 10% проти, а 90% за, то буде говорити, що наша група за. А якщо, наприклад, 30% проти, то це означає, що тут багато непорозумінь і треба повертатися до дискусії. Я бачу дуже багато ризиків у цих процесах, коли є групи. Це фактично партії в партії. І нам не потрібно такого… Я не знаю, чи зможемо ми з цим впоратися. Для цього потрібна пильна увага суспільства. Коли у Трускавці все люди зібралися в одному залі, ми швидко зрозуміли, що у Верховній Раді взагалі немає зали, де фракція може збиратися, крім сесійної. Немає малої зали, яка витримає нашу чисельність. Це перша логістична проблема. Думаємо, як це можна вирішити», – заявив він.
