З Двома Героями сьогодні прощатимуться у Львові

У суботу, 15 березня, Львів попрощається з полеглими Героями Андрієм Шапошніковим та Олександром Веселовським. Як повідомили в міській раді, чин похорону Воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.

29-річний Олександр Веселовський уродженець села Петричі Львівської області. Навчався у місцевій школі, мав високі досягнення у навчанні та шкільному врядуванні. З відзнакою закінчив Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». У грудні 2017-го року здобув диплом магістра в НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».

Працював інженером-конструктором будівельних споруд, жив своєю справою. Після початку повномасштабного вторгнення росії став на захист Батьківщини від російських окупантів до складу 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Боровся із окупантами на Луганщині, двічі отримував поранення, однак продовжував сумлінно виконувати бойові завдання. Зі слів побратима, Олександр був дуже хороший, чи не єдиний, з ким можна було поговорити і отримати підтримку.

В Олександра Веселовського залишилися батьки, сестра, велика родина, друзі та знайомі.

48-річний Андрій Шапошніков («Генерал») уродженець Запоріжжя. Навчався у Запорізькій гімназії №. Згодом здобув професію комерційного агента у місцевому технікумі.

Протягом свого життя обіймав посаду комерційного директора одного із запорізьких приватних підприємств. Після початку повномасштабного вторгнення рф Андрій Шапошніков був змушений залишити рідний дім і переїхати до Львова. Працював менеджером на місцевому підприємстві. Зі слів близьких, «завжди ходив на роботу у вишиванці». Для рідних був надійною опорою, справжнім «янголом-охоронцем». Мав виняткові лідерські якості та вмів вести за собою людей.

У 2024-му році став на захист Батьківщини від російських загарбників у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ Збройних Сил України. Ще під час свого першого бойового завдання отримав поранення, однак залишився на фронті. За особисту мужність був неодноразово відзначений командуванням і за короткий відрізок часу отримав звання «старший сержант». Будучи командиром танка, спромігся врятувати своїх побратимів під ворожим обстрілом.