З Героями Тарасом Кожаном і Василем Кузем сьогодні прощаються у Львові

У середу, 26 березня, Львів попрощається з полеглими Героями Тарасом Кожаном та Василем Кузем. Як повідомили у міській раді, прощання з Тарасом Кожаном розпочнеться о 08:30 у родинному помешканні у селі Лисиничі (вул. Шевченка, 41). Відтак о 09:15 відбудеться прощання у місцевому храмі святої Параскеви УГКЦ. Прощання з Василем Кузем розпочнеться о 09:00 у храмі Зіслання святого Духа УГКЦ у Львові (вул. Трильовського, 9А).

Чин похорону Тараса Кожана та Василя Кузя відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Обох полеглих Захисників поховають на Личаківському кладовищі у Львові.

23-річний Тарас Кожан львів’янин. Навчався у Ліцеї «Просвіта» та у Правничому коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка, потім вступив до Львівського торговельно-економічного університету.

Був надзвичайно доброю людиною, мав широке коло друзів. Ще під час навчання у школі обожнював театр, згодом часто присвячував свій вільний час гірському туризму.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини від російських загарбників. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у лавах 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині, за особисту мужність був відзначений Почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України «За збережене життя» та «Золотий Хрест».

У Тараса Кожана залишилися мама і брат.

34-річний Василь Кузь уродженець села Черепин Львівської області. Навчався у Давидівському ліцеї ім. Т. Г. Шевченка. У 2011-му році закінчив «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва» за спеціальністю «маляр, штукатур, лицювальник-плиточник».

Впродовж 2014-2016 років проходив строкову військову службу у лавах 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Після повернення зі служби протягом трьох років працював монтажником світлопрозорих та вентильованих фасадів на місцевому підприємстві. У вільний час захоплювався рибальством. За словами рідних, був найдобрішою людиною у світі.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 47-ї окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Проходив військову службу на території Запорізької та Сумської областей.

У Василя Кузя залишилися батьки, дружина, 5-річна донька, брат та сестра.