«З мого дому зробили притон для наркоманів»: Алла Гіршпіль просить львів’ян допомогти з житлом

«Трапляється, що люди їдуть закордон, а їм треба, аби хтось за житлом подивився. То я б могла, – говорить LMN Алла Гіршпіль. – Я ж на Миколаївщині мала власний будинок. Але жила у час, що нікому не варто було довіряти. У 1995 році змушена була залишити хату та з донькою утекла до Львова. Потім дізналася, що з мого дому зробили притон для наркоманів. А тоді його сусідка за копійки викупила. Я ж залишилася без житла та жодних документів на нього».

«Як була молодшою, трохи легше жилося. Влаштувалася швеєю на фабрику. Працювала, поки не прошила собі пальця. Ніхто не оформив це як виробничу травму. Наступного дня дізналася, що мене звільнили, – веде далі Алла Гіршпіль. – З донькою чотири з половиною роки жили у старенької бабці. Тоді її родичі забрали до себе, квартиру продали. Поселилися у студентському гуртожитку в Брюховичах. Сім років нас там тримали, тоді змусили виселитися. Винайняли занедбаний дім. Через два роки з’явилися власники, які вирішили його перебудувати. Два роки працювала у дитячому садочку. Там дозволили ночувати. Потім у школу влаштувалася. Завгосп виділив куточок у службовому приміщенні. Тепер на роботу не беруть – вік не підходить, фізичних сил не маю. До кінця дня тиск за 200 може піднятися».

«Інколи зупиняюся і думаю, як можна людям пояснити своє життя? Ніяк. Бо сама його не розумію. Не знаю, доки так буде тривати, – каже Алла Гіршпіль. – Залишилася без засобів для існування. На роботу не беруть, але й пенсію не дають, поки 60 років нема. Думала оформити інвалідність. Кажуть, високий тиск не є підставою. Багато років намагалася потрапити на прийом до міського голови. Раз прийшла, а прийом відмінили. Наступного разу прийняв заступник мера. Три роки тому до Андрія Садового таки потрапила. Він все вислухав і сказав, що нічим допомогти не може. Виписав 2 тисячі гривень матеріальної допомоги».