«Зараз згадую всі моменти нашого щасливою життя. Переїхали ми до Польщі у 2016 році. Чоловік поїхав взимку, щоб знайти роботу та житло, а вже на Паску приїхав в Україну, щоб відбути свята і ми поїхали разом. Дорогою я дуже переживала, як там буде, бо ніколи не була в чужій країні та не знала мови. Але чоловік всю дорогу мене підтримував, казав, що все буде в нас добре. Заспокоював: «Не переживай, я завжди біля тебе», – пригадує Галина Повшак. – Так і було. Ми майже ніколи не розлучалися. Чоловік у мене був дуже працьовитим, майстром: за що не брався, все вмів зробити. Він користувався авторитетом серед друзів та знайомих, його завжди всюди поважали та любили. Був веселий та життєрадісним. З ним я була, як за кам’яною горою: не боялася нічого, бо знала, що разом ми подолаємо всі труднощі».
