«Проєкт не про смерть, а про кохання. За кожною роботою – історія любові, яку потрібно дивитись і читати. Війна зруйнувала родини, в яких жило кохання. У когось кілька місяців, а в когось – двадцять років. Ці роботи залишаються в родині як сімейна реліквія. Я спілкувалася з кожною із учасниць. Вони кажуть, що, на жаль, ані психологи ані антидепресанти не допомагають, а створення картин – допомагає. Також допомагають люди, які поряд у важкий момент, коли втрачено рідних. Це коло дівчат, які пережили теж саме», – – зазначила засновниця і кураторка проєкту Олена Сокальська.
