«Ромчик прийшов у батальйон у 2014 році, як тільки почалася війна. Наша визвольна війна. Мав за плечима гарячі бої в Дебальцеві і важкий вихід з окупованого міста. Про бої там розказував неохоче. Більше – про дітей. Згадував, як до них там підійшов хлопчик і попросив їсти. Ромчик якраз був на чотах. Дитині наклали повну миску теплої їжі, а малий схопив і зібрався з тим кудись йти. Зупинили, спитали куди йде. Виявилося, ту миску з їжею хлопчик ніс мамі та молодшим братам-сестрам. Звісно, бійці нагодували малого і дали з собою продуктів. Вони там часто підгодовували дітей. Одного разу Ромчик зізнався мені, що часто згадує тих дітей в Дебальцеві, у яких орки відібрали дитинство. Він любив розповідати мені про своїх діток. Кожного разу, перебуваючи на ротації, розказував як скучає за ними», – поділилась спогадами знайома Романа Мар’яна Попович.
