Завтра Львів попрощається з двома полеглими Героями

У суботу, 4 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Віталієм Широю і Назарієм Стахівим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. У міськраді закликають львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону Воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Віталія Ширу поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Назарія Стахіва — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.

Віталій Шира (25.01.1990 — 02.07.2026) Львів’янин. Навчався у ліцеї №21 Львівської міської ради, згодом — у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут». Пізніше здобув освіту у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище». Працював менеджером з продажу в товаристві з обмеженою відповідальністю «Агробонус».

Зі слів рідних, Віталій був упевненим, турботливим і витривалим. Любив риболовлю, займався боксом, був опорою для рідних, вирізнявся товариськістю та завжди думав про інших.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Віталія Шири залишилися батьки, двоє синів, бабуся та родина.

Назарій Стахів (07.09.1983 — 25.06.2026) Львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №32 м. Львова, згодом — у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище», де здобув спеціальність столяра. Працював водієм-експедитором на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Назарій був добрим, щирим, турботливим і уважним. Ніколи не відмовляв у допомозі, вирізнявся товариськістю. Захоплювався спортом, зокрема футболом, любив проводити час із племінниками.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни» та орденом «Залізний хрест».

У Назарія Стахіва залишилися сестра, брат, племінники, похресниця, тітка та родина.