Тарас Кузьма (27.04.1993 — 01.04.2026) Уродженець міста Перемишляни Львівської області. Навчався у Перемишлянському опорному закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів імені Омеляна Ковча Перемишлянської міської ради Львівської області. Проходив строкову військову службу. Працював у сфері виготовлення меблів, займався власною справою.
Зі слів рідних, Тарас був справжнім патріотом і добре розумів, за що воює і кого захищає. Вирізнявся добротою, турботливістю та життєрадісністю, мав чудове почуття гумору. Умів дружити, цінував побратимів. Його улюблена фраза — «Ну, товариші, хто, як не ми?» — завжди звучала з усмішкою. За час служби врятував не одне життя, ризикуючи власним, і робив позначки на люку машини за кожного врятованого побратима. Був людиною не про матеріальне, а про духовне. Мріяв одружитися, збудувати будинок біля лісу з видом на річку для майбутньої сім’ї та стати батьком. Навіть попри виснажливу війну він залишався людиною, яка вміла глибоко і щиро любити.
Був учасником АТО. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий луг» Сухопутних військ Збройних Сил України, на Донецькому, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, а також на Дніпропетровському та Запорізькому напрямках у складі 433-го окремого батальйону безпілотних систем імені Героїв Крут Сухопутних військ Збройних Сил України.
У березні 2026 року отримав військово-облікову спеціальність пілота БПЛА, чого прагнув і чим пишався. У Тараса Кузьми залишилися батьки, брат та наречена.
