25-річний Владислав Войтина був львів’янином. Навчався у школі №62. Здобував освіту в Інституті права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка». Проходив військову службу у Кам’янці-Бузькій.
У вільний час грав на гітарі, вивчав зброярство та філософію. Захоплювався творами Альбера Камю та Ернста Юнґера. Владислав мріяв стати військовослужбовцем та стверджував: «Ми ж козацького роду».
Із початком повномасштабної війни виконував бойові завдання у зоні проведення АТО/ООС у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
За особистий героїзм і відвагу був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест».
Початок повномасштабного вторгнення Владислав Войтина зустрів на передовій. Боровся із російськими окупантами на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині та Донеччині. Мріяв після перемоги відвідати скандинавські країни.
У Героя залишилися батько, бабуся, сестра та кохана дівчина.