Завтра у Львові проведуть в останню дорогу трьох Героїв

Завтра, 29 січня, Львів попрощається з військовослужбовцями Володимиром Тимʼяком, Русланом Франчуком та Анатолієм Петруком, які загинули на війні з рф. Про це повідомили у Львівській міській раді.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Володимир Тим’як. 62 роки. Львів’янин.

Навчався у Червоноградській загальноосвітній школі №10. У 1983 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю «Електропривід та автоматизація промислових установок».

Кадровий військовий, полковник. У 1986 році вступив на військову службу та обіймав посади начальника радіостанції і командира взводу у складі військової частини 70425 у м. Рівному.

Впродовж останнього періоду був начальником зв’язку-начальником відділення зв’язку та інформаційних частин 103-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Впродовж 2019-2020 років виконував бойові завдання у зоні проведення операції Об’єднаних сил. За особисту мужність та вірність військовій присязі був нагороджений численними відзнаками: Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», Почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі» I-го ступеня, відзнакою Президента України «За оборону України» та ін.

Від початку повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на Харківщині.

У Володимира Тим’яка залишилися мама, дружина та син.

Руслан Франчук. 36 років. Уродженець села Підгородище Львівської області.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №62. Протягом останнього періоду працював у будівельній сфері.

Від початку повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині.

У Руслана Франчука залишилися четверо сестер та двоє братів.

Анатолій Петрук. 43 роки. Уродженець міста Луцьк Волинської області.

Навчався у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради». Згодом продовжив навчання у Рожищенському фаховому коледжі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького.

​Життєвим гаслом Анатолія Петрука було «Тримаймо стрій!». Будучи талановитим інженером, співпрацював із світовими компаніями та долучався до масштабних будівельних робіт у Латинській Америці: конструювання мостів, космодрому та будівництва заводів. Анатолій Петрук вірив, що будуватиме такі об’єкти і в Україні.

​У вільний час активно займався спортом: брав участь у марафонах та захоплювався боксом. У місцевому спортивному клубі «Шквал» планував займатися розвитком дитячого боксу, організацією турнірів для дітей і дорослих, тим самим надихаючи інших.

​У перші дні повномасштабного вторгнення рф залишив роботу над проєктом у Латинській Америці та одразу повернувся на Батьківщину. Добровольцем вступив до лав 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Анатолій Петрук казав близьким: «Я іду захищати вас, мою сім’ю, мій народ, щоб ворог не прийшов і не знущався над вами, не вбивав вас. Я іду, бо це моя земля, моя Україна. Тримаємо стрій!». Боронив державу на посаді головного сержанта взводу охорони роти матеріального забезпечення батальйону. За особисту мужність був неодноразово відзначений командуванням.

У Героя залишились батьки, дружина та четверо дітей.