Навчався у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради». Згодом продовжив навчання у Рожищенському фаховому коледжі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького.
Життєвим гаслом Анатолія Петрука було «Тримаймо стрій!». Будучи талановитим інженером, співпрацював із світовими компаніями та долучався до масштабних будівельних робіт у Латинській Америці: конструювання мостів, космодрому та будівництва заводів. Анатолій Петрук вірив, що будуватиме такі об’єкти і в Україні.
У вільний час активно займався спортом: брав участь у марафонах та захоплювався боксом. У місцевому спортивному клубі «Шквал» планував займатися розвитком дитячого боксу, організацією турнірів для дітей і дорослих, тим самим надихаючи інших.
У перші дні повномасштабного вторгнення рф залишив роботу над проєктом у Латинській Америці та одразу повернувся на Батьківщину. Добровольцем вступив до лав 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Анатолій Петрук казав близьким: «Я іду захищати вас, мою сім’ю, мій народ, щоб ворог не прийшов і не знущався над вами, не вбивав вас. Я іду, бо це моя земля, моя Україна. Тримаємо стрій!». Боронив державу на посаді головного сержанта взводу охорони роти матеріального забезпечення батальйону. За особисту мужність був неодноразово відзначений командуванням.
У Героя залишились батьки, дружина та четверо дітей.