«За 18 днів до нападу, Торбін попросив зробити це чотирьох хлопців з підрозділу розвідки, яким він командував під час війни на сході України. “Так що подумайте. Тому що це баба””, – звернувся він до них. На що йому відповіли: “Та все гуд, відпрацюємо”.
За 12 днів до нападу роздратований Торбін взяв адресу активістки у Левіна, а далі передав її виконавцям. Вони злякалися і вирішили, що побити Катерину без зайвих очей не вийде, після чого разом з Торбіним перейшли до плану “Б” – облити її кислотою.
За 5 днів до нападу вони всі разом поїхали у Каховку, яка за 90 кілометрів від Херсону, де купили сірчану кислоту.
За словами виконавців, саме Торбін розподіляв, хто і що робитиме під час нападу. Тож, водієм призначив Васяновича, Вишневський мав стежити за виходом Гандзюк і передати сигнал Грабчуку, який і мав вилити кислоту на активістку.
За кілька днів до нападу Торбін святкував весілля.
У день нападу Вишневський помітив службове авто активістки, про що повідомив Грабчука. Коли Гандзюк підходила до авто, Грабчук підбіг та вилив на неї кислоту.
Через 4 дні після нападу виконавці отримали гроші за напад – кожному по 500 доларів. Зокрема, Вишневський, купив за ці гроші новий одяг.
Через 17 днів після нападу Торбін разом з виконавцем Васяновичем роблять спробу втекти. Для цього вони приїздять додому до Ігоря Павловського, помічника народного депутата, відомого у Херсоні своїми зв’язками з правоохоронцями.
Катерина Гандзюк померла через три місяці, після нападу. Її організм не впорався з важкими опіками.
Організатора нападу Сергія Торбіна засудили до 6,5 років ув’язнення. Микита Грабчук, який виливав кислоту, отримав 6 років. Вячеслав Вишневський, той, хто віддав сигнал обливати та Володимир Васянович, той, хто привіз виконавців на місце нападу, отримали по 4 роки. Віктор Горбунов, який купив кислоту – 3 роки. Ігор Павловський на свободі, справу проти нього передали до суду. Олексій Левін, якого вважають замовником, втік з України.
Журналісти наголошують, що через рік після нападу на Гандзюк правоохоронці так і не назвали замовників вбивства. Не технічних, а тих, хто був напряму зацікавлений, щоб активістка припинила свою діяльність», – йдеться у реконструкції.
