Жителів Львівщини просять підписати петицію про присвоєння звання Героя України(посмертно) Мурину Ярославу

реклама

Рідні полеглого Захисника Ярослава Мурина просять мешканців Львівщини підписати петицію про присвоєння йому звання Герой України (посмертно). Ярослав Мурин захищав нас у прикордонному загоні “Сталевий кордон” і загинув на Куп’янському напрямку.

Ярослав народився у Львові, де і проживав. У грудні йому мало виповнитися 41 рік. Навчався у Львівському вищому професійному училищі харчових технологій. Згодом вступив на цей же напрям в університет.

До війни чоловік працював на підприємстві, яке пов’язане з харчовою сферою. Він дуже любив рибальство та відпочинок на природі. Та, попри це, Ярослав завжди думав про службу в армії.

«Дядько хотів служити, однак його не брали через родинну пляму. Згодом він зробив операцію та видалив цю родимку», – розповідає племінниця Захисника Анастасія.

Під час повномасштабного вторгнення Ярослав отримав повістку та вступив у лави ЗСУ. На фронт чоловік відправився у березні цього року. Служив у 15-му мобільному прикордонному загоні «Сталевий кордон».

«Він майже ніколи не розповідав нам про те, що там відбувається. Він завжди казав, що все гаразд, що все буде Україна», – ділиться Анастасія.

За її словами, вони з Ярославом були дуже близькими, адже він любив свою родину.

«Ми з дядьком були дуже близькими. Ще з дитинства пам’ятаю, як мене часто залишали у нього. Так і протягнувся цей зв’язок вже до старшого віку. Мій син також його дуже любив. Коли дядько приїжджав, він завжди привозив йому подарунки. А коли я відправляла йому відео сина, то він казав, що Андрійчик піднімає настрій всім його побратимам», – каже Анастасія.

Перебуваючи на фронті, Ярослав взяв собі позивний «Мурчик». Зі слів племінниці, після цього чоловік кожного дня бажав родині гарного ранку, надсилав картинку котика і писав «Ваш Мурчик». Так родичі знали, що з Ярославом усе гаразд.

zobrazhennia_viber_2023-11-23_15-54-17-510

zobrazhennia_viber_2023-11-23_15-54-15-211

В останній день, перед тим, як відправитись на завдання, чоловік зідзвонився з усіма по відеозв’язку і сказав не телефонувати йому впродовж 5 днів, щоб не наражати його на небезпеку.

«Ми так і зробили. А вже через 5 днів, 15 листопада з нами зв’язались і сказали, що дядька більше немає», – розповідає Анастасія.

Ярослав загинув 14 листопада внаслідок осколкових поранень на Куп’янському напрямку. У нього залишилась дружина та 16-річна донька Софія.

«Він для мене в пам’яті завжди такий світлий, веселий. В нього завжди в очах вогонь горів. У нас було ще стільки планів, ми так багато думали зробити. Я досі не вірю, що його вже немає», – пригадує Анастасія.

zobrazhennia_viber_2023-11-23_15-54-16-979

zobrazhennia_viber_2023-11-23_15-58-07-063

За її словами, Ярослав був дуже доброю людиною та завжди хотів усім допомогти. Чоловік дуже кохав дружину, називаючи її «моє серденько». Був чудовим батьком.

«Дуже хотілось би, щоб люди підтримали цю петицію. Щоб через декілька років його донька, мій син, уся родина та і загалом усі люди знали, що Ярослав – Герой України», – каже Анастасія.

Підписати петицію можна за цим посиланням.