«Зі старих бабусиних рушників можна зробити стильну вишиванку – дешево і неймовірно красиво», – майстриня Лілія Коновал.

реклама

– Завжди допізна затримуєтесь на роботі? – запитую.

«Зазвичай ні, в мене все розписано, заплановано, – розповідає майстриня. – Клієнти приходять вчасно, все узгоджуємо і починаємо  творити. Однак останні дні – ажіотаж. Кожного року перед  Днем вишиванки так.  Всі хочуть бути красивими і стильними. У травні – традиційно найбільше замовлень».

«Ця зроблена якраз зі старих рушників, – показує на дитячу червону сукню з вставками з мережива. – Ще є схожа доросла. Зараз модно носити однакові сімейні вишивки. А ось ця має полтавський візерунок, – показує на зелену сукню з вишитими рукавами. – Такий по-іншому красивий. Кожна вишиванка – унікальна, немає однакових».

«Рушники мені приносять самі клієнти. Просять відновити їх спадок. Інколи приносять такі старі, що здається, що з них можна зробити? Але виходить просто неймовірна, унікальна стародавня сорочка. Такі зараз і модні. Люди не хочуть чогось пишного, переважно просять зробити справжній український одяг. Також зараз дуже популярна борщівська вишивка  – чорна, подекуди  з кольоровими вкрапленнями».

– Як працюєте зі стародавніми рушниками?

«Насамперед з клієнтом узгоджуємо пошиття, деталі. Переважно люди самі не знають, який саме виріб хочуть. Чекають, коли я все розповім і пораджу. Після цього вирізаємо орнамент з рушника і акуратно пришиваємо на рукави або інше місце. Краї, зазвичай, обшиваємо мереживом – і гарно, і не видно шва. Саме тому переважно не робимо чоловічих сорочок у такий спосіб. Їх мереживом не прикрасиш, – розповідає Лілія. – Інколи рушники знищені, втратили колір, пожовкли. Тоді ми теж знаходимо вихід. Можна на вишивку зверху нашити прозору чорну сіточку. Тоді сорочка виглядає ще цікавішою. Ніхто й не здогадається, в чому справа», – сміється.

– Як до вишиванок ставляться у вашій сім’ї? Маєте колекцію?

«Знаєте, коли на роботі ти бачиш етно-одяг кожного дня, то вдома вже звичайних сорочок не хочеться. Я собі можу пошити лише якусь одну, але дуже особливу. Придумати цікаві деталі, щоб такої сорочки не було ніде, – усміхається жінка. –  А от діти мають декілька вишивок – традиційні і сучасного крою».

– А як щодо вишивки бісером? Кілька років тому вона була дуже популярною.

«Так, але зараз вже мода відійшла. Я б не сказала, що і тоді вишивка хрестиком відходила на другий план. Ні, ті люди, які люблять традиції, своїх вподобань не змінювали. Скажу чесно, за бісер брались ті, яким було важливо зробити щось своїми руками. Бісером, звісно, легше вишити, ніж хрестиком».

– Коли саме люди почали розуміти, що вишиванки – це стильно?

«Мій салон існує вже 20 років, тому я добре пам’ятаю, коли саме збільшився наплив клієнтів на вишивки. Це були часи за президенства Ющенка, особливо 2004 рік. Тоді українці масово почали купувати вишиванки. З часом вигадували оригінальні моделі.  Зараз вибір дуже великий, бо і клієнтів на них – вдосталь».

«Ось ця сорочка – сокальська, – жінка витягує чорну жіночу сорочку з білим орнаментом. – Це найпопулярніша вишивка. Її клієнти купляють найчастіше. Все тому, що вона проста, без зайвих елементів».

«Категорично не можна прати з відбілюючими засобами. Це має бути мінімум хімії. Також краще, якщо це буде рідина, а не порошок. Зберігати вишиванку треба в шафі – на сонці нитки можуть вигоріти. Це звичайні правила, нічого особливого. Але якщо їх дотримуватись – вишиванка буде довго служити».