15 квітня Львів попрощається з Воїнами Олегом Дмитриком та Віталієм Сокуром

У вівторок, 15 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Олегом Дмитриком та Віталієм Сокуром, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону Віталія Сокура розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Захисника на Личаківському кладовищі.

Чин похорону Олега Дмитрика розпочнеться о 12:00 у Соборі Пресвятої Богородиці УГКЦ села Малехів. Поховають Захисника на місцевому кладовищі у Малехові.

Олег Дмитрик (19.11.1971-01.03.2025) Львів’янин. Навчався в місцевій Середній загальноосвітній школі. Після її закінчення здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі №26 міста Львова (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій»). Згодом проходив строкову військову службу в лавах піхоти.

Упродовж всього життя працював автослюсарем, відзначався високим професіоналізмом та відданістю справі. Захоплювався рибальством та автомобілями, був надзвичайно доброю і спокійною людиною.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини на Харківщині та Донеччині.

В Олега Дмитрика залишилися дружина та двоє дітей.

Віталій Сокур (14.07.1978-09.04.2025) Львів’янин.

У 1985-1995 роках навчався в Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 48 міста Львова. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в Білій Церкві, де отримав звання «головний сержант». Пізніше здобув вищу освіту в Закарпатському державному університеті за спеціальністю «Економіка та підприємництво».

За словами рідних, Віталій був дуже відповідальною, мужньою, чесною і справедливою людиною. Відзначався трудоголізмом і досягав успіху у всіх своїх починаннях. Був великим прихильником мотоциклетних подорожей.

Лейтенант. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист Батьківщини від загарбників, приєднавшись до лав 63-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, брав безпосередню участь у звільненні Херсонщини від окупантів. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та іменною зброєю.

У Віталія Сокура залишилися дружина, двоє синів, мама та брат.