На таке зростання вплинуло одразу два чинники:
• зміна формули розрахунку, яка збільшує розмір застави рівно у 10 разів (4 мінімальні заробітні плати на кожні 10 тисяч виборців; попередня формула цю ж кількість зарплат на кожні 100 тисяч виборців);
• з 2015 року мінімальна заробітна плата у гривневому еквіваленті зросла в 4 рази.
Така формула є актуальною для:
• кандидатів у міські голови в облцентрах та містах із кількістю виборців від 90 тисяч і більше;
• для партій, які реєструватимуть свої списки до обласних рад, міських рад у облцентрах (у т.ч. столиці) й містах із кількістю виборців від 90 тисяч і більше.
У теорії грошова застава є своєрідним підтвердженням серйозності намірів учасників виборчого процесу. Крім цього, це так званий механізм, який би мав зменшити вплив на вибори технічних кандидатів. Їх зазвичай реєструють, щоб «відтягнути» голоси чи взяти участь у розподілі місць у виборчих комісіях.
Правда і в цьому випадку за необхідності, ті суб’єкти виборчого процесу, які мають значні кошти, все одно можуть скористатися цією технологією.
Разом із тим, здатність партії чи кандидата зібрати заставу справді має свідчити про його популярність серед виборців. Важливо, аби розмір застави не був завеликим, інакше участь у виборах буде можливою лише для великих партій зі значними фінансовими резервами. В умовах нашої країни ці кошти партії отримують або від великого бізнесу, або від корупційних схем із освоєння бюджетних коштів.
Запропоновані для місцевих виборів застави майже в 40 разів вищі від розміру застав на попередніх місцевих виборах 2015 року.
Так, застава кандидата в міські голови Львова у 2015 році становила 28 тисяч гривень, у цьому році кандидату доведеться викласти 1 мільйон 77 тисяч гривень. Варто зауважити, що така формула застосовується лише для міст обласного значення та міст, у яких зареєстровано від 90 тисяч виборців і більше. Загалом, під такі критерії в масштабах країни підпадає 30 міст. Партії, що висуватиме своїх кандидатів у міські голови у всіх цих містах, лише на заставу потрібно буде викласти понад 20 мільйонів гривень.
Ще 20 мільйонів партії доведеться витратити на реєстрацію виборчих списків на виборах депутатів до міських рад цих же 30 міст.
Формула розрахунку застави для кандидатів у міські голови і для реєстрації партійних списків ідентична і залежить від кількості зареєстрованих у місті виборців та від розміру мінімальної заробітної плати.
Ці гроші повернуться партії лише за умови, якщо їхній кандидат в мери у першому турі виграє вибори, або ж потрапить до 2 туру. В іншому випадку застава перераховується до державного бюджету. Так само відбувається і з партіями: якщо вона виграє вибори і візьме участь у розподілі мандатів у міській раді, то застава їй повернеться. В протилежному випадку гроші також перераховуються до держбюджету.
У десятки разів зростає і “вартість” реєстрації списку кандидатів до обласних рад. Подекуди застава за реєстрацію партійного списку в облраду є навіть співставною чи вищою від застави на парламентських виборах, яка у 2019 році становила менше 4,2 мільйона гривень.
Якщо розглядати розміри застав до кожної ради і у міські голови окремо, то цифри хоч і великі, але для багатьох партій із широкою підтримкою, ймовірно, прийнятні. Однак, великі партії намагаються делегувати своїх представників у всі ради та у міські голови усіх облцентрів. Тож, загальна сума, яку партії треба буде сплатити в якості застави, зросте ще більше.
На місцевому рівні політики в радах працюють на безоплатній основі.
Аби спробувати отримати представництво на волонтерських засадах в місцевих радах по всій Україні, партія має ризикнути сумою у 88 мільйонів.
