“Він працював у газеті від самого початку, від 1991-го, і тільки кілька років тому перейшов у Львівську Політехніку. Але приходив часто. Запитував: ти маєш щось? Кивав на шафу. Або приносив із собою, плюс плавлений сирок і кілька цукерок. Швиденько збирали, що в кого є, застеляли робочий стіл паперовими шпальтами видруків завтрашньої газети. Кілька хвилин спілкування, по кілька ковтків, по кілька історій, живемо, працюємо, все гаразд. Ти будеш цукерки? Я знаю, не будеш, занесу дівчатам в коректуру”, – згадують друзі з видання.