На днях Володимир Зеленський повернувся з Катару. Помітно, що президент зачастив до країн Персидського заливу. Думаю, що першочерговою причиною є піар. На фоні зниження рейтингів партії «Слуга народу» та президента одноосібно владі потрібно максимально показувати ефективність своєї роботи. Такі поїздки – це зовнішньо-економічна політика. І це мало би вплинути позитивно на ставлення електорату: ці країни – наші друзі, ми шукаємо інвестиції.
Так, виникла неприємна ситуація з положенням ніг. Але це помилка не президента, а людей, які готували цю зустріч. Раніше таких фахівців готували десятиліттями. Адже Схід – справа тонка, вона вимагає максимального вивчення.
Не відкидаю й варіант, що Україну з площини токсичної держави намагаються перевести в площину інвестиційної привабливості. Тим більше аргументація залізобетонна: з 1 липня в Україні стартує ринок землі. Під цю аргументацію будуть сюди заводитися величезні гроші. Враховуючи, що у нас шалений дефіцит бюджету, це один з варіантів того, як можна протриматися ще якийсь проміжок часу при владі.
Такі зовнішньо-економічні контакти та зв’язки формують економіку. Бізнесмени розуміє, що держави перебувають у хороших відносинах, тому вони можуть заводити сюди мільярди.
Чому саме країни Персидської заливу? Бо є чотири вектори розвитку світу. Росія – це токсично. США та Європа від нас втомилися. Вони вже немолоді, їх виснажує ковід. І Україна зі своєю війною на Донбасі для них, як зубний біль. Ринки Європи для України обмежені. Що ми можемо запропонувати Європі, крім сировини? Лише продукцію без доданої вартості. Схід – це ринок, який потрібно освоювати.
Обмеження української продукції квотами ЄС – те, що потрібно переглядати. В іншому випадку вони повинні розуміти, що порятунок економіки лише в розбудові відносин з Близьким та Далеким Сходом. Китай в очікуванні пропозиції. На цьому потрібно зіграти…
